Акція культурного спротиву на Поштовій площі "Музею Бути!"

Акція культурного спротиву на Поштовій площі "Музею Бути!"

В будь-якій історії важливий початок. 

Почалось все у 2014 році, коли під час будівництва транспортної розв'язки на Поштовій площі відкрилась ділянка потужного археологічного культурного шару Подолу. Для науковців, істориків це не було дивиною, а радше цілком очікуваним станом речей. Адже наявність археологічного культурного шару на всій території Старого Подолу зафіксована і в розпорядчих документах органів місцевого самоврядування починаючи ще з 1979 року  (рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 N 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м.Києві"), коли ця територія увійшла до величезної археологічної охоронної зони центральної частини Києва. Свідками потужності археологічного шару на Поштовій площі у 1970-х роках стали і місцева влада, і будівельники, і кияни під час будівництва метрополітену.

Звичайно вже перші стародавні будівлі та залишки конструкцій інших споруд відкритті археологами Центру археології м.Києва НАН України у 2014 році викликали позитивний резонанс в суспільстві та численні репортажі у ЗМІ, ми почули гучні заяви Київського міського голови про очевидність того, що влада не має права втратити виявлені рештки нашої історії, адже без історії немає майбутнього. Весь 2015 рік відбувались не лише виїзні наради на територію об'єкту археології, а і цілком дієві кроки з організації консерваційних робіт та програмування процесу створення на місці відкриття музею (розпорядження КМДА № 1055 від 28.10.2015 «Про збереження, дослідження та консервацію (в тому числі шляхом проведення експериментальних робіт) археологічних знахідок на ділянці прибережного міського кварталу Середньовічного Києва на Поштовій площі)

Кожен прошарок археологічного культурного шару як у машині часу відкривав нові сторінки нашої історії. Спочатку життя-буття прибережного подільського кварталу у 18 ст., потім період створення подільських укріплень за часів квартирування в Києві війська Петра І, згодом польсько-литовський період і нарешті Київська Русь. Науковцям відкривались все нові подробиці історії найпівденнішого припортового кварталу стародавнього Києва - Києво-Подолу. Забудова, планувальні зв'язки, фортифікаційні споруди, портові укріплення, подробиці формування надзаплавної тераси Дніпра, на якій розмістився торгово-ремісничий самоврядний Київ. У 2015-2016 році були здійснені і перші спроби консервувати окремі вилучені дерев'яні артефакти силами Національного реставраційного центру Міністерства культури України, Київський науково-методичним центр охорони, використання та реставрації пам'яток історії та культури КМДА повинен був організувати спеціальні приміщення та залучити відповідних спеціалістів для консервації деревини яка обчислювалась на розкопі вже кубометрами.  Тоді ж мова вже йшла про перші підготовчі кроки до організації архітектурного конкурсу для відбору архітектурно-планувального рішення майбутного музею на Поштовій площі. На цьому етапі в бюджет міста вперше було закладене фінансування на комплексні дослідження, розробку концепції та консервацію пам'ятки.

А що далі? У 2017 році замість реалізації нормального плану дій на створення Музею, міська влада почала знову розбиратись з усіма обставинами і на цьому етапі чи не вперше після Революції Гідності мова вже пішла про пріоритети інвестора - компанії "Хенсфорд-Україна", яка виграла інвест-конкурс у 2013 році з метою влаштування у підземному просторі Поштової площі торгівельно-розважального центру. Весь період 2014-2016 року інвестор з неохотою але сплачував ареологічні дослідження, правда за демпінговими розцінками - як нагляд за земляними роботами. А от в 2017 році постала очевидність ускладнення всього бізнес-плану міста та інвестора щодо Поштової площі, ситуація на об'єкті принципово змінилась - об'єкт археології увійшов до Державного реєстру як пам'ятки місцевого значення "Ділянка прибережного міського кварталу Середньовічного Києва" 11-19 ст.ст. за Наказом Міністерства культури України від 06.12.2016 № 1162. Дійсно status quo змінився, пам'ятка археології може перебувати лише у державній власності (ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ) та і Земельний Кодекс України однозначно визначає можливості використання земель історико-культурного призначення, зовсім не на користь торгівельно-розважального центру. От і почались серед чиновництва безкінечні розмови, наради та з'ясування будь-яких подробиць попередніх років, що могли б дати зачіпку для спростування важливості археологічного відкриття і можливість влаштувати залізобетонне перекриття на відмітці 100.97, тобто рівні 11-12-сторічних шарів пам'ятки. Не заважало такому курсу влади і те, що археологи пересвідчились вже про важливість подальшого наукового вивчення археологічного шару, який наявний на території пам'ятки ще глибиною понад 4м від вказаної відмітки.

Кияни, розуміючи загрозу збереженню пам'ятки наполягали на свої правах на власну історію, ініціювавши в літку 2017 року електронну петицію за збереження археологічного об'єкту та його музеєфікацію та проект партисипативного бюджету на проведення міжнародного архітектурного конкурсу на концепцію або ескізний проект майбутнього Музею на Поштовій площі. Обидві ініціативи успішно і швидко набрали понадмірну кількість голосів. В кінці 2017 року на вимогу громадськості був розроблений та затверджений чіткий план реалізації петиції, за яким вже влітку 2018 року мав відбутись міжнародний конкурс, в основу програмного завдання якого повинні увійти саме результати наукових археологічних досліджень. Натомість в січні 2018 р. Центр археології м.Києва НАНУ отримав припис про зупинку досліджень від Управління збереження історичного середовища та охорони культурної спадщини м.Києва на підставі того, що подальші роботи вести небезпечно. Зауважу, що використання самої недобудованої Поштової площі на думку влади є цілком безпечним і тут постійно відбуваються масові заходи, свята та фестивалі. В такому разі, чи не прослідковується підміна понять?

І вже останньою краплею стала маніпуляція київських політиків з прийняттям 21 червня 2018 року остаточного рішення «Про організаційно-правові заходи щодо збереження пам’ятки археології місцевого значення «Ділянка прибережного міського кварталу Середньовічного Києва (ХІ-ХІХ ст.) на Поштовій площі в місті Києві» та музеєфікації об’єктів культурної спадщини» ніби на користь пам'ятки археології на Поштовій площі та її музеєфікації. Але в цьому документі немає навіть слів "пам'ятка археології" та "музей", за загальними тлумаченнями прочитується лише бажання київської влади не сваритись із інвестором і жодної відповідальності за пам'ятку культурної спадщини та створення у підземному просторі Музею в цьому рішенні немає.

Отже терпіння закінчилось і представники десятків громадських ініціатив та організацій, кияни, поціновувачі національної історії та культури 20 червня 2018 року розпочали безстрокову акцію культурного спротиву "Музею Бути!" просто на Поштовій площі. З того дня на вході до будівельного майданчика на Поштовій триває цілодобова варта пам'ятки та постійний культурний проект за участі відомих київських музик, художників, відбуваються семінари та екскурсії, зростає коло друзів майбутнього Музею та формуються нові популяризаційні проекти, ініціюються перфоманси, а постійним джерелом інформації про акцію та всі її перемоги у правовому полі стала відкрита група #МузейНаПоштовій на фейсбуці .

Базові вимоги учасників безстрокової акції до влади залишаються незмінними: надати пам'ятці на Поштовій площі статус національного значення та створити Національний музей Центр Середньовічного Міста.

Для цього ми з друзями, ініціативна група акції, підготували відповідний проект Постанови Верховної Ради України та активно шукали підтримки депутатського корпусу і отримали схвалення Постанови на пленарному засіданні сесії 5 липня 2018 року. Ми ж на волонтерських засадах ініціювали розробку облікової документації на пам'ятку національного значення і завдяки саме Центру археології м.Києва сьогодні впевнено можемо констатувати, що пам'ятка археології отримає якісний паспорт який можна передавати на розгляди по процедурі. Ініціативна група акції веде консультації і щодо можливості силами вітчизняних фахівців консервації пам'ятки для створення сучасного музею. І також маємо впевненість що це можливо. Нам зрозуміла і процедура за якою створюються музейні заклади у відповідності до галузевого закону. Знаємо і про можливість, виконавши повністю передбачену Земельним Кодексом України процедуру, виділення нарешті території пам'ятки в серці транспортної розв'язки та передачі музею.

А що за три з лишком тижні зробила місцева влада крім розмов про майбутній Музей? Впевнено скажу, що міська влада жодного разу не спробувала налагодити конструктивний діалог з учасниками акції. Жодного уповноваженого представника просто не було за ці тижні на території акції.