У чому першість? Ukrainian Urban Awards and «Tear na Podoli»

У чому першість? Ukrainian Urban Awards and «Tear na Podoli»

Називаючи все своїми іменами і оперуючи фактами завжди можна отримати чітку картину. Для початку, АРХІТЕКТОР, в перекладі з давньогрецької – це головний будівничий, це ж поняття має також давньоруський синонім – зодчій. По суті - це одна з найвідповідальніших професій, що передбачає наявність не лише амбіцій, а і найвищої кваліфікації, силу духу та відповідальності. Адже результати такої діяльності створюють матеріальний світ, середовище життя, а витвори архітектури своєю появою формують його виміри на багато десятиліть. Для практичної діяльності величезне значення мають вихідні дані для формування ідеї, а головним підґрунтям, безумовно є середовище, контекст задуму. Вірне і далекоглядне прочитування існуючого архітектурного ландшафту міста в цій професії дозволяє створювати по справжньому знакові нові об’єкти.

Для оприлюднення, реалізації та позиціонування творчих ідей втілених у проекти, звичайно, престижною є участь національних та міжнародних конкурсах. Нещодавно відбулась непересічна подія в українському архітектурному світі – 1-го червня 2018 року були підведені підсумки Конкурсу української урбаністики. Офіційний ресурс конкурсу промовисто зазначає мету та місію своєї діяльності: «Ukrainian Urban Awards – конкурс, покликаний визначити кращі архітектурні проекти України, незалежно від форми, розміру та бюджету. Мета конкурсу – підвищення стандартів у сфері архітектури України та розповсюдження передового досвіду, тенденцій та інновацій у будівництві, архітектурі та девелопменті. Місія конкурсу – покращення якості інфраструктури та архітектурного середовища міст України. Переможці конкурсу отримують статус найкращого проекту року і підтверджують дотримання найвищих стандартів якості у сфері архітектури та стають взірцем для наслідування.» Погодьтесь, чудове прагнення організаторів і наскільки відповідальним є статус переможця!

Справді відбулась непересічна подія в житті професійної архітектурної спільноти, на конкурс було представлено понад 500 проектів. Більшість ЗМІ звичайно відразу поділились результатами конкурсу і новиною, що гран-прі конкурсу отримав проект сумнозвісного Театру на Подолі. Крім гран-прі, проект Театру на Подолі від бюро Drozdov&Partners (архітектор — Олег Дроздов) також посів перше місце у номінації «Архітектура культурно-соціальних об’єктів». У поважному журі конкурсу взяли участь експерти різних країн Європи: головна архітекторка Копенгагена Тіна Собю, керівник відділу урбаністики академії архітектури Амстердама Маркус Аппенцеллер, засновник Rojkind Arquitectos Майкл Ройкінд, виконавчий директор Zaha Hadid Architects Крістос Пассас, Вісенте Гуайарт – головний архітектор Барселони у 2011-2015 роках, Хірокі Мацура – головний проектувальник бюро Maxwan. Від України серед журі були Лев Перцхаладзе (заступник міністра регіонального розвитку будівництва та ЖКХ України), Олександр Свистунов (чинний головний архітектор Києва), Сергій Целовальник (головний архітектор Києва у період з 2010 по 2015 рік).

Овації конкурсу вщухли, новина про його результати буде оповідатися ще не один рік. Але є дійсність, факти і об’єкт бюро-пероможця побудований в самому серці стародавнього Києва ще на початку 2017 року, побудований на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», на вулиці – пам’ятці містобудування національного значення «Замкова гора – Андріївський узвіз», в буферній зоні пам'ятки всесвітнього значення Софія Київська.

 

Чому сумнозвісний Театр на Подолі? Принаймні тому, що історія проектування та будівництва за участі бюро Drozdov&Partners пов’язана з довгим переліком порушень більшості чинних порядків та процедур, які введені в дію саме для «дотримання найвищих стандартів якості у сфері архітектури» та виконання містобудівного та пам’ятко-охоронного законодавства. Звичайно таке твердження мусить бути підкріплено фактами.

Будь ласка, вони є і задокументовані висновками та рекомендаціями Національної спілки архітекторів України (НСАУ), Робочою групою з пошуку шляхів врегулювання ситуації навколо театру на Подолі (особливої уваги заслуговує консолідована думка членів на ст.28-33) , Комісією  з авторського права та професійної етики НСАУ. Саме ці документи та реальний стан речей були свідомо приховані або проігноровані організаторами та заявником конкурсу.

По суті гран-прі в конкурсі отримав проект який вже був реалізований з порушенням основних вимог щодо «підвищення стандартів у сфері архітектури України» і це добре відомо автору проекту, а порушення наступні:

Презентація фасадів будівлі Театру на Подолі відбулося 29 листопада 2016 року.

Експертний звіт щодо розгляду проектної документації за проектом «Реконструкція будівель Київського драматичного Театру на Подолі на Андріївському узвозі, 20 (А, Б) у Подільському районі м. Києва» (коригування), виконаної ПП «Дроздов та партнери» надано ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» 21 вересня 2017 року, тобто не до, а майже через рік після завершення будівельних робіт. Це суперечить вимогам п. 4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо об’єктів класу наслідків СС-3, до якої віднесено новобудову Театру на Подолі.

Акт готовності об’єкта до експлуатації складено 27 вересня 2017 року. Лише вдуматись, об’єкт найвищого класу відповідальності став готовим до експлуатації менше ніж через тиждень після експертизи проекту!

Сертифікат серії IV № 163172729111, яким Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації, видано 29 вересня 2017 року, практично цей документ на державному рівні засвідчив можливість ігнорування національних норм, стандартів і чинних порядків.

9 жовтня 2017 року відбулось урочисте відкриття нової будівлі видовищного закладу за участі Президента України.

Таким чином вибір журі конкурсу і поважного представництва в ньому української сторони в особі заступника Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України припав на проект, під час розробки та реалізації якого відбулись неприпустимі порушення для практики у сфері архітектури.

Важлива і етична сторона та обставини створення проекту. Адже відбулось воно з грубим порушенням авторських прав. Свідченням тому є результати розслідування проведене Комісією НСАУ з авторського права та професійної етики архітектора. І в цьому випадку довелося констатувати, що Олег Дроздов припустився грубих порушень законів України «Про авторське право і суміжні права», «Про архітектурну діяльність» та Правил професійної етики архітектора.

Олегом Дроздовим було розроблено та реалізовано у 2015-2017 роках проект реконструкції довгобуду на Андріївському узвозі, 20. Споруда вирізняється складною композицією об’єму чотирьох-ярусного об’єкту з підвалами та масивною сценічною коробкою. Загальні габарити об’єкту в масах становлять 12-14м висоти від денної поверхні для основного об’єму та 20-22м висоти зі сценічної коробки, ширина об’єкту по вулиці становить понад 29м. Вирішення фасадів будівлі виконано без прив'язки до організації внутрішньої планувальної структури. В матеріалах обличкування фасадів використано цеглу та фасадні системи RHEINZINK кольору графіту.

Будівля отримала складну організацію плану і повністю заповнила невелику багатокутну ділянку, врізану у схил гори на вигині пішохідного Андріївського узвозу. Розподіл функцій та організація внутрішнього простору відбулися з врахуванням основних планувальних та композиційних елементів залишених від первісної будівлі, запроектованої архітектором Віталієм Юдінім: принцип компонування на відведеній ділянці, підземна частина з кілька-тонним пожежним резервуаром, основний наземний об’єм зі сценічною коробкою висотою у 16 м. Хоча документація свідчить про принципову зміну внутрішньої планувальної структури об’єкту на 70%у порівнянні з попередньою, основні об’єми об’єкту іншого автора не лише збереглися, а і дістали гіпертрофії за рахунок кубічних форм завершень основного об'єму та сценічної коробки. Стилістика фасадів та інтер’єрів у порівнянні з первісним проектом, насиченим ретроспективними стилізаціями, принципово змінена на прогресивну підкреслено мінімалістичну. Внаслідок переробок та перетворень первісного об’єму внутрішній простір новобудови так і не дістав якісного планування та логічних функціональних зв'язків. Вестибюль, фойє та приміщення громадського харчування розмістились на рівні ярусу з відміткою -4,1 м, глядацька зала на рівні -0,8м. Іншою характерною ознакою театральної споруди є «сліпі» фасади, зроблено єдине вітринне засклення на рівні входу у темний вестибюль з приямку. Якщо говорити мовою алегорій, то Мельпомена тепер має вади зору… Автор проекту і замовник широко анонсували в ЗМІ, що тепер в Києві з’явився сучасний багатофункціональний видовищний заклад – хаб. Таке позиціонування новобудови цілком відповідає сучасним глобалістичним тенденціям.

А от чи прийнятний хаб для маленької пішохідної вулиці з такими промовистими пам’яткоохоронними статусами? Повернімося до базових умов проектування: місце та вихідні данні. Ще на етапі ідеї реконструкції об'єкту представленої О.Дроздовим на розгляд містобудівної ради м.Києва у серпні 2015 року професійна спільнота акцентувала увагу архітектора, що представлена пропозиція не відповідає можливостям території проектування. На той час вже діяли для території Андріївського узвозу, як частини охоронної зони Андріївської церкви, обмеження висотності до 9 метрів, не значними є і місткість самої ділянки та можливості розвитку обраної функціїї об'єкту. Однак рекомендації не були почуті, проект був реалізований і об'єкт грубо розірвав тканину і блакитну лінію забудови вулиці-пам’ятки.

Автор проекту абсолютно проігнорував принципові засади прогресивної міжнародної архітектурної практики прямим чином сформульовані у п.22, 26 Віденського меморандуму «Всесвітня спадщина та сучасна архітектура – управління історичним міським ландшафтом»), п.2 Міжнародної хартії з охорони історичних міст (Вашингтон,). З прогресивними практиками реалізації сучасних культурних закладів не сумісним є і той факт, що новобудова Олега Дроздова фізично пошкодила сусідній об’єкт культурної спадщини, врізалась в прилеглу пам’ятку архітектури на Андріївському узвозі, 20а.

Неефективність та некомфортність використання новобудови за проектом Дроздова перевірені на практиці. Зокрема, існує реальна проблематика експлуатації та транспортного обслуговування об’єкту і глядачів (розрахований на 300 глядачів) та обслуговуючого персоналу (проектні потужності 160 осіб). Кожна подія в новій театральній споруді викликає перевантаження вулиці людьми і транспортом, який взагалі заборонений згідно встановлених і єдино можливих для цієї території правил дорожнього руху. Щодо обслуговування пожежної системи цієї ж будівлі, то час від часу учасники постійно діючої на Узвозі виставки-ярмарку та перехожі стають свідками процесів очищення від води багато-тонного пожежного резервуару просто на бруківку вулиці. Чому ж дивуватись, адже мережі вулиці з 2012 року не введені в експлуатацію і потребують серйозних пуско-надагоджувальних процесів. І це в той час як в світі з'явились приклади сміливих і комфортних рішень нових театральних споруд, які відповідають сучасним вимогам та практикам театральної діяльності, згадаємо хоча б споруди Julier Tower у Швейцарії, Театр Жан-Клода Карьера у французькому Монпелье.

Історія створення та реалізації «революційного» проектного рішення Олега Дроздова – це більше історія відсутності розуміння місця та ролі об’єкту в просторі конкретного міста, не бажання автора зайвий раз з’явитись на місці реалізації власного проекту та замислитись про те, чим стане дисгармонійний об’єкт для історичного центру Києва і заповідної вулиці коли запрацює. А також, це історія ігнорування і замовником, і міською владою справжнього конфлікту та необхідності діалогу з киянами. Тисячі киян не були почуті у відкритих зверненнях до перших осіб України про неприпустимість реалізації проекту театру Олега Дроздова, вони так і не дочекались громадських слухань чи публічного обговорення, про необхідність яких офіційно заявили майже тисячею своїх голосів ще 23 серпня 2017 року. Ось такий насправді приклад «підвищення стандартів у сфері архітектури України та розповсюдження передового досвіду» стався на Андріївському узвозі після презентації будівлі 29 листопада 2016 року.

І на сам кінець варто додати, що свідоме ігнорування всіх згаданих фактів лауреатом премії «Ukrainian Urban Awards» не знімає з нього відповідальності за подальше життя цього об’єкту. Спроби позиціонувати театр на Подолі як прогресивне явище в сучасній архітектурі для молодого покоління архітекторів, введення такого досвіду в навчальні програми створеної Олегом Дроздовим Харківської архітектурної школи варто сприймати радше як глибоке падіння та деградацію Професії.

Ось така «Tear na Podoli».

У матеріалі використано заглавне фото: Pragmatika

 

Акція культурного спротиву на Поштовій площі "Музею Бути!"

У 2017 році замість реалізації нормального плану дій на створення Музею, міська влада почала знову розбиратись з усіма обставинами і на цьому етапі чи не вперше після Революції Гідності мова вже пішла про пріоритети інвестора - компанії "Хенсфорд-Україна", яка виграла інвест-конкурс у 2013 році з метою влаштування у підземному просторі Поштової площі торгівельно-розважального центру.